ПРАВА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ

Права дітей та підлітків у цивільних відносинах не розкриваються у Конвенції про права дитини, оскільки ці питання є сферою внутрішньодержавного правового регулювання. Разом з тим очевидно, що цивільні відносини об’єктивно є найбільш поширеними у повсякденному житті кожної людини, тому нам видається доцільним розкрити права дітей та підлітків у цій сфері суспільних відносин.Нагадаємо, що права дітей та підлітків у цивільних відносинах враховують їх вікові особливості(досягнення ними 14-річного віку).

Цивільна дієздатність дітей та підлітків у віці до 14 років

(малолітніх дітей)

Частина третя статті 25 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Згідно зі статтею 31 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність і зокрема має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;  

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Цивільна дієздатність дітей та підлітків у віці від 14 до 18років (неповнолітніх осіб)

Фізична особа у віці від 14 до 18 років, окрім правочинів, передбачених статтею 31 Цивільного кодексу України, також має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не забороненозаконом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Інші правочини нееповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України малолітні і неповнолітні діти спадкодавця, спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). У свою чергу стаття 1261 Цивільного кодексу України передбачає, що діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, мають право на спадкування за законом у першу чергу.