Захисний припис, як один з видів спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї
Закон України від 15 листопада 2001 року № 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» (далі Закон) визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.
Розділ ІІ Закону регламентує види спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї.
Так, стаття 13, передбачає, що особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, працівниками уповноважених підрозділів органів Національної поліції за погодженням з начальником відповідного органу
Національної поліції і прокурором може бути винесений захисний припис. (захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину).
Порядок офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї встановлено статтею 10 Закону, зокрема, члену сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї, уповноваженими підрозділами органів Національної поліції виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, про що йому повідомляється під розписку.
У разі вчинення особою насильства в сім’ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми (проходження корекційної програми для такої особи є обов’язковим), а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис.
Захисний припис, як і офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.
На термін до 90 діб( з дня погодження захисного припису з прокурором) таким приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім’ї, а саме:
- чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;
- розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;
- відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.