наверх ⇑

Захисний припис, як один з видів спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї

Закон України від 15 листопада 2001 року № 2789-III  «Про попередження насильства в сім’ї» (далі Закон) визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.

Розділ ІІ Закону регламентує види спеціальних заходів з попередження насильства в сім’ї.

Так, стаття 13, передбачає, що особі, яка  вчинила  насильство  в сім'ї після отримання офіційного  попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, працівниками уповноважених підрозділів органів Національної поліції   за   погодженням   з   начальником  відповідного  органу

Національної  поліції  і  прокурором  може бути винесений захисний припис. (захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину).

Порядок офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї встановлено статтею 10 Закону, зокрема, члену сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї, уповноваженими  підрозділами  органів Національної поліції виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, про що йому повідомляється під розписку.

У разі вчинення особою насильства в сім’ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми (проходження корекційної програми для такої особи є обов’язковим), а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис.

Захисний припис, як і офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.

На термін до 90 діб( з дня погодження захисного припису з прокурором) таким приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім’ї, а саме:

  • чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
  • отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;
  • розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці,  що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;
  • відвідувати жертву насильства в сім'ї,  якщо  вона  тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
  • вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.