наверх ⇑

Сміття – виклик ХХІ століття чи екологічна катастрофа?

Сміття – виклик ХХІ століття чи екологічна катастрофа?

На сьогодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища. Це питання настільки нагальне, що навіть з’явився такий вислів: «Відходи беруть нас за горло».

Димні звалища, купи викинутого непотребу, переповнені сміттєві баки – в Україні це так знайомо багатьом жителям. Уже сьогодні накопичилося близько 15-20 млрд м3 відходів, що охоплюють 7 % території нашої країни (або всю площу Чорногорії!). Щороку ця цифра збільшується на 12 млн тонн.

У світі є три основних способи переробки й утилізації муніципальних відходів – це захоронення, спалювання та часткова переробка. Кожен спосіб має свої переваги і недоліки. Захоронення – найдешевший спосіб, проте наносить найбільшу шкоду довкіллю, спалювання потребує значних операційних витрат на обслуговування фільтрів, у результаті отримується лише тепло. Часткова переробка містить відбір і повторне використання вторинних матеріалів або біологічну переробку харчових відходів із метою отримання органічних добрив. Цей метод не розв’язує повністю питання утилізації, левова частка відходів (60-70 %) все одно потребує захоронення.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про відходи» з 1 січня 2018 року забороняється захоронення непероблених (необроблених) побутових відходів. Розміщення відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування і зберігання ускладнюється та стає важким тягарем для народного господарства. Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їхнього знешкодження та повної ізоляції.

Українські вчені та інженери упродовж останнього десятиріччя розробили універсальний спосіб переробки відходів, який дає змогу переробляти практично 100 % сміття. Запатентована технологія, яка називається «каталітичний піроліз», дозволяє при низьких температурах і тиску за наявності каталізаторів переробляти всі види побутового сміття, отримуючи комерційно привабливі продукти, а саме: дизпаливо, бензин, скраплений пропан-бутан, паливні брикети, стерильні органо-мінеральні добрива і вторинні матеріали. Процес переробки безвідходний, відбувається в герметичних установках, що нагріваються електричними елементами  без будь-якого спалювання. Тому відсутні викиди в атмосферу та неприємні запахи.

Використання унікальних каталізаторів дає змогу отримувати з однієї тонни звичайного побутового сміття: дизпаливо – 35-50 л, бензин – 35-70 л, скраплений газ – 25-35 л, паливні брикети – 200-250 кг, органо-мінеральні добрива – 150-250 кг, вторинні матеріали 200-300 кг. Вуглеводні та органо-мінеральні добрива мають високу якість і ціну.

Завод займає невелику територію – приблизно 2 га, і не накопичує сміття: всі завезені відходи негайно відправляються на сортування і переробку. Обладнання  заводу має модульну структуру, що дає можливість нарощувати потужність відповідно до того, як збільшуватимуться об’єми переробки відходів. Мінімальна потужність заводу – 15-20 тонн за добу і може бути за потребою збільшена в 3-4 рази.

Нині немає способів переробки відходів, що забезпечують кращий економічний, екологічний і соціальний ефект, ніж той, що дає технологія каталітичного піролізу. Розробники врахували не тільки наші місцеві традиції поводження з відходами, а й реальний фінансовий стан комунальних служб. Технологія не потребує попереднього сортування сміття населенням, що не тягне за собою збільшення витрат на збір чи вивезення сміття.

Сьогодні країни Європи використовують альтернативні можливості щодо переробки твердих побутових відходів. У Данії, Швеції, Бельгії, Австрії активно працюють проекти по збору й перетворенню відходів на електроенергію, тепло або паливо. Досвід цих держав показує, наскільки важливо сьогодні забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати сміття, а переробляти його та знову використовувати. Хіба ми не здатні так само піклуватися про свою країну?

Спеціаліст з питань екологічної безпеки райдержадміністрації

Юліана Мельник