У Малій Маньківці богослужіння провів митрополит Черкаський і Чигиринський Іоанн

Серед 12-ти апостолів Христових він відомий як улюблений учень Господа. Апостолові Йоану Богослову належить особливе місце серед обраних учнів Спасителя. Адже він був свідком воскресіння дочки Яіра і Преображення Господнього на Фаворі. Він був поряд з Христом під час Таємної Вечері. Святий Йоанн слідував за Спасителем і коли Його зв`язаного вели з Гетсиманського саду на суд до первосвящеників Анни й Каяфи.

Після того, як про свій перехід до Православної церкви України оголосила релігійна громада села Скибин Жашківського району, на Черкащині від Московського патріархату пішли парафіяни села Охматів цього району та сіл Мала Маньківка, Харківка і Тимошівка Маньківського району.

21 травня в селі Мала Маньківка, в день храмового свята, відбулося богослужіння Владики Іоанна — митрополита Черкаського та Чигиринського, архієрея Православної церкви України. По завершенню богослужіння митрополит Іоанн щиро привітав із храмовим святом отця настоятеля та всю громаду села Мала Маньківка, зазначивши, що це велике свято, яке покликане згадати угодника Божого і улюбленого Христового учня. Цей учень Христовий був, напевно, наймолодший і найбільш простий, безхитрісний та щирий, чим і здобув любов Спасителя. Любов завжди буде проростати крізь будь-які життєві вихори.

— Ми були очевидцями, як у Радянському Союзі боролися з вірою, відтак Союзу вже немає, а церква продовжує ширитися. І навіть будучи розділеною,  церква знайшла цю любов, щоб об’єднатися і щоб головна ознака церкви — любов між християнами церкви Христової проростала і торжествувала. І тому мені сьогодні дуже приємно помолитися тут з вами, наші дорогі брати і сестри, громада Малої Маньківки, з якою ми ще півроку тому були розділені, була недовіра один до одного. Але пройшов Об’єднавчий Собор, восторжествувала любов Христова, ми об’єдналися в Єдину Церкву. І тепер немає між нами недовіри, а є любов, яку заповідав нам наш Господь Ісус Христос і ми є учнями Христовими. Ми будуємо Христову церкву, яка не прихиляється до тієї чи іншої мирської влади, але яка діє по заповідям, за правилами та канонами церковними. І наша об’єднана Православна церква України постала по всіх церковних правилах, її заснувала наша церква-матір Константинопольська. Заснувала не як свою частину, а як Автокефальну церкву, свою дочку зробила своєю сестрою. І ми ввійшли у те число помісних церков-сестер.

Митрополит Черкаський та Чигиринський Іоанн, розповів, що починаючи з 20 травня, починається перереєстрація статутів релігійних громад. Вже отримали один єдиний статут для всіх парафій, випрацюваний шляхом багатомісячних спілкувань представників церков з усіх областей та юристів. З якої б конфесії не переходила церква, вона переходить до Єдиної Православної церкви України. Тому і наша громада отримає Статут, зможе з ним ознайомитися, обговорити та поспілкуватися з настоятелем. І після перереєстрації цієї церкви та після отримання правовстановлюючого документа, громада матиме всі правові основи для ведення господарчої діяльності. І нарешті, такі документи починаються ширитися по Черкаській Єпархії. Владика Іоанн привітав отців, які сьогодні отримали сан протоієрея Української Православної церкви. Отець Миколай та отець Валерій є першими священниками, яким митрополит Іоанн вручив цей сан і які прийшли з Московського патріархату в Помісну православну церкву. Він пояснив, що розуміє настільки важко далося таке рішення отцям: «Ми теж перейшли до Єдиної православної церкви України. З Київського патріархату нам набагато легше було робити ці кроки, а вам, звичайно, тяжко».

Митрополит Іоанн висловив переконання, що краплина за краплиною молитви та нашого спілкування буде прихиляти і інших священників, інші громади до відходу від єдності з Москвою. Бо, як показала нам історія, ця єдність ніколи нічого доброго не приносила нашому народу. Завжди, коли український народ потрапляв в неволю, знищувалася наша мова, метрополія, вольності, якими володіли наш козацький вільний народ, насаджені реформи. І коли в минулому столітті наш народ намагався схопити ковток свободи і утворити державу, ця спроба теж була придушена. Голодоморами, репресіями була завдана нищівна болюча рана, яка досі не загоюється в душі нашого народу. Але можливо вона дає нам сьогодні оту незламну рішучість до кінця захистити свою державу, прогнати ворога і окупанта, повернути всі свої території і вже не вірити йому. Не вірити його братолюбності, знати, що з ним неможливо ні про що домовитись. Ми вже це зрозуміли. Потрібно ще щоб і наші брати і сестри, духовенство та віряни, які ще поки що в єдності з Московським патріархатом теж пройнялися цим і зрозуміли, що в єдності наша сила. Не у потужному сусідові, який обіцяє, зраджує і нав’язує свої правила та умови, а в нашім розумінні, що ми єдині. І тоді Господь обов’язково дасть і сили, і перемогу.

Владика Іоанн запевнив: «Ми переконані, що всі політичні процеси будуть іти тільки на благо, що наш народ обов’язково подолає і внутрішнього ворога — корупцію, який опускає руки наших людей. Бо коли народ спостерігає за неймовірним збагаченням одних, а сам тільки бідніє, тоді й зникає бажання захищати таку країну. Тому нам обов’язково потрібна ця боротьба. Тоді усвідомимо, що на кожному з нас лежить відповідальність за свою державу. Ми віримо, що так буде, церква наша завжди молиться за це, а значить ми обов’язково прийдемо до цього. Бо сила церкви величезна, потужна. Я бажаю громаді Малої Маньківки зростання. Видно, що прикладені великі зусилля для того, щоб зробити цей храм, помітна робота ваших рук, ваших молитов. Ви зробили дійсно той типовий сільський храм, який і аромат має своєрідний, сільський, дякуючи отцю Миколаю і вам, дорогі парафіяни. Тому продовжуйте отак любити своє село, Бога, храм свій, продовжуйте його прикрашати і приходьте молитися до нього, сповідатися та приймати святе причастя, яке омиває нас від гріхів».

Бажаю в цей день, як, втім, і завжди, робити добро і гарні вчинки. Бажаю пам’ятати, що найголовніше у житті — це любов, так даруйте її всім і вона обов’язково повернеться назад!