Об’єднання громад: з примусу чи необхідності?

У Маньківському районі триває процес підготовки до реалізації Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад“.

Свій коментар щодо цього робить начальник відділу інформаційної політики та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Михайловин В. І.

- Володимире Івановичу, реформа – черговий піар-хід влади, чи вимушена необхідність?

-Судіть самі, більшість сільських громад дотаційні і лише 5% з них можна вважати самодостатніми. Адже за вкрай обмеженої компетенції сільських рад щодо розпорядження локальними ресурсами, зокрема землею і то лишев межах населеного пункту, та джерелами наповнення сільського бюджету, іншого чекати не доводиться. За таких умов місцеве самоврядування практично втратило первісну суть і значення свого функціонування – розпоряджатися усіма наявними на своїйтериторії ресурсами на користь громади, формувати такий бюджет, який би дозволяв вирішувати основні громадські справи та забезпечувати поступальний соціально-економічний розвиток своїх громад.

Дотаційний інаш район,деякісільськірадине спроможнінавіть виплатити заробітну плату своїм працівникам, бо доходи не покривають видатки. Натомість після об’єднання громади матимуть прямі бюджетні відносини з Держбюджетом. Їм повернуть кошти, що передбачені закладам освіти, медицини, культури, тобто дохідна частина формуватиметься так, як ниніу містах обласного підпорядкування.

- Багатьох громадян хвилює поспіх, з яким запроваджується процес реформи.

-На це можу відповісти однозначно: ми вже втратили цілу епоху в часі, який просто не залишив альтернатив об'єднанню сільських громад.

Спікер парламенту ВолодимирГройсман 26 січня 2015 рокузаявив про необхідність прийняти реформу з децентралізації влади до осені, зазначивши, що ключовою ланкою її є саме реформа місцевого самоврядування.

З цього приводу слід зауважити, щореформування місцевого самоврядування базового рівня не є самоціллю, а має значно важливішу суспільну мету — запобігти подальшому занепаду українського села і започаткувати відновлювальні процеси.

Для прикладу, Польща болісно проходила через реформи, але тепер поляки задоволені результатом, бо завдяки децентралізації коштів там почала стрімко розвиватися інфраструктура сільських територій.

- Які позитиви від об’єднання територіальних громад бачите особисто Ви?

-Найперше – Україна, як на європейські стандарти, має надмірну кількість адміністративно-територіальних одиниць (близько 30 тисяч, з яких 27 тисяч – села), що ускладнює державне управління і доступ до якісних публічних послуг. Тож громади потрібно “підштовхувати” до об’єднання. З поміжіншого, скоротиться кількість чиновників.

По друге: органи місцевого самоврядування чи не вперше отримують реальні джерела надходжень, які будуть спрямовуватися на розвиток інфраструктури населених пунктів. Адже нові територіальні об’єднання зможуть отримувати податок на доходи фізичних осіб на рівні 60 %, як це прописано у бюджетному кодексі 2015 року для районних бюджетів.

А відтак є фінансова мотивація і логіка для об’єднань. І це є базисом добровільності. Держава не примушує об’єднуватися – вона відкриває можливості для того щоб громади могли більше отримувати доходів і відповідно на свій розсуд більше розпоряджатися видатками за місцевими бюджетами.

І ще одне:органи місцевого самоврядування отримують стимули до нарощування власних доходів без озирання на центральний бюджет.

Та найголовніше у цій справі, аби кожна громада бачила перспективу на майбутнє, вишукувала шляхи збільшення можливостей наповнити свій бюджет.

Що ж до кожної самодостатньої сільської ради, яка має кошти для розвитку інфраструктури, освітлення вулиць, тощо, а таких у районі лише кілька, реформа – це шанс запропонувати жителям сусідніх населених пунктів скористатися її соціальними закладами, з тим, аби максимально їх задіяти на користь громадита повноцінно укомплектувати кадрами.