І хоча на душі не до сміху, проте такий уже наш народ – день плаче, день скаче.
Традиційно 1 квітня жартують над друзями, рідними. Ось і зібралися цього дня іваньківські пенсіонери у відділенні денного перебування непрацездатних громадян територіального центру соціального обслуговування на свято гумору «І сміх, і гріх».
Ведучі свята баба Параска і баба Палажка (Ковтун Т.П та Жебет Г.М.) , підготували цікаву інформацію і розповіли присутнім, звідки прийшло до нас це свято та як його відзначають у світі. Перша письмова згадка про 1 квітня, як конкретний день усіх дурнів, знайдено в англійській літературі й датується XVII сторіччям. Щоправда, стверджують, що у Франції він існував із 1564 року, коли там було введено новий календар, що пересунув Новий рік із 25 березня на 1 січня. Однак минули роки, перш ніж нововведення перемогло багатовікову звичку. Чимало людей через незнання чи через консервативні погляди продовжували обмінюватися привітаннями та подарунками в останній день колись новорічних свят – 1 квітня. Інші ж тішилися над ними й називали «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», бо вони легше за все ловляться на гачок. Як припускають науковці, до нас до українців це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією - брехухою – одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Учені стверджують, що 30 хвилин сміху в день продовжує життя на роки. Після інформаційної години в залі звучали цікаві гуморески, веселі історії, байки, співали жартівливі пісні та композиції. На святі дійсно панувала доброзичлива, весела атмосфера. Верховецький Василь Антонович читав гуморески про жінок, а Гоменюк Андрій Трифонович підняв настрій своїми жартівливими сценками всім присутнім на цілий тиждень..
Отак разом люди поважного віку попри всі негаразди і сміялись, і спілкувались, і жартували один над одним.
Жива ще українська душа, бо сміється! Дяченко Н.О. завідуюча відділення денного перебування