Право спільної сумісної власності на майно осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Перш за все слід зазначити, частина перша статті 25 Сімейного кодексу України передбачає, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

У разі проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу і якщо вони не перебувають в цей час у зареєстрованому шлюбі з іншими особами, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до частини другої статті 74 Сімейного кодексу України, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. А тому проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є законною підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно.

Для того, щоб визнати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності особам, які проживають однією сім’єю та не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, слід встановити факт проживання однією сім’єю цих осіб, ведення спільного господарства та виконання взаємних прав та обов’язків.

Частина четверта статті 368 Цивільного кодексу України визначає, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Якщо постане питання поділу спільного майна чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то до уваги береться норма частини четвертої статті 65 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 визначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат,  спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для  спільного користування,  участі у витратах на утримання житла,  його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність  сімейних відносин.