Володимир Великий і християнізація України-Руси

До 1027-річчя хрещення України-Русі та 1000-ліття від дня смерті Київського князя Володимира Великого

Починаючи із середини IX століття, вплив християнства невпинно наближався до кордонів Київської держави. На той час наймогутнішим сусідом Русі була християнська Візантія – з її високою культурою, давніми державними традиціями, блиском імператорського двору. Все це могло слугувати певним еталоном у створенні нових соціальних і політичних інституцій Київської держави. Князь Володимир Святославович прагне стабілізувати стосунки з розвинутими країнами і зміцнити міжнародні позиції Києва.

І ось прийшов світлий 988-й рік, який уславився епохальною подією в історії України. Офіційне прийняття християнства князь Володимир Великий підтвердив масовим хрещенням нововірців у Дніпрі. Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі, стало надійним грунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни,сприяло зростанню міжнародного авторитету держави. Водночас воно стверджувало рівність усіх перед Богом.

Хрещення Русі та уже через рік одруження з візантійською царівною Анною ввели Володимира у коло християнської сім’ї європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою. Налагодилисяйрозширилися плідні зв’язки, побудовані на на принципі рівноправності, з багатьма європейськими країнами. Зокрема встановилися тісні контакти з Німеччиною, Польщею, Швецією, з Римом, про що свідчать численні шлюбні угоди династії Рюриковичів. Так упродовж Х-ХІІІ століть вони уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин та 12 – з членами візантійських династій.

Східна і західна церкви тоді ще перебували в єдності, Папа залишався формальним главою усього християнства. Все це давало змогу Володимиру здійснювати збалансовану політику між Заходом і Сходом.

Однак усі грецькі ієрархи були в підпорядкуванні візантійських імператорів, які могли призначати і зміщувати найвищих церковних сановників, істотно впливати на рішення вселенських соборів. Таким чином, прийняття християнства з Візантії неминуче вело до виникнення політичної залежності великих князів київських від візантійських імператорів.

Як далекоглядний державний діяч Володимир добре це усвідомлював. Боротьба болгарської церкви за автокефалію стала для нього зразком у реалізації планів паралізувати всі спроби зазіхань Константинополя на незалежність Русі не лише церковну, а й політичну. Тому князь Володимир поставив свою церкву під заступництво патріарха Болгарського. Він прагнув, аби київська кафедра була автокефальною на зразок п’яти автокефальних архієпископів: Кіпрського, Сінайського, Іверійського, Охридського іСербського. Водночас Володимир підтримував зв’язки і з Римом.

Упродовж 25 років свого володарювання князь Володимир Великий дляпоширення християнства будував церкви, для піднесення освіти засновував школи, для розвитку мистецтва запросив візантійських майстрів, для встановлення правосуддя змінив старе законодавство на християнське, для усунення несправедливості він годував бідних, опікувався нещасними, дбав про добробут своїх громадян. Він чинив як світський діяч своєї епохи, зрозумівши необхідність змін.

Сімсот років після занепаду Київської України-Руси нашу землю топтали іноземні завойовники. Якщо ми вижили і збереглися як українська нація у тоталітарній системі, то і в демократичній виживемо. І це – завдяки християнству.

Аби Україна стала квітучою, ми маємо стати народом із розвинутою уявою, винахідливістю, наполегливістю, послідовністю. Необхідно виконувати природою народжені заповіді наших предків: “Вір у себе. Виховуй дітей своїх у дусі рідної віри. Шануй духовність предків своїх. Шануй свята рідної віри. Не самозабувайся на чужині. Живи для добра Вітчизни.Борони скарби свої і не привласнюй чужі. Не люби ворогів народу твого, не будь рабом. Не лишай у біді приятеля свого. Не зневірюйся. Люби дітей свого і чужого народу”.

 В. Михайловин, начальник відділу

                                          інформаційної політики та комунікацій з

                                          громадськістю апарату райдержадміністрації