Літопис головних подій на території Маньківщини

6-8 тисяч років до нашої ери –  вік найдавніших відомих слідів  перебування людей на території Маньківщини.

ІУ-ІІІ тисячоліття до нашої ери – у нашому краї знаходилися археологічні речі,  які  віднесено до так званої Трипільської культури.

ХІ - століття до нашої ери – ІІ століття нашої ери  – епохи поселень бронзи, білогрудівської, чорноліської та зарубинецької культур.

V століття до н.е. – на берегах Гірського Тікича побував «батько історії»  Геродот.

ІУ- перша половина УІІ століття  нашої ери – епоха  черняхівської культури. З неї очевидно, пов’язані Змієві вали та численні  підземні ходи в нашому краї.

XVI століття – заснування перших нинішніх населених пунктів Маньківщини.

40-ві роки XVII століття – Маньківка стає одним найбільших міст України, планувалася  резиденцією подільського шляхтича, державного діяча, полководця Мартина Калиновського (1605 - 1652).

1648-1713 роки – козаки Маньківської сотні боролися за незалежність України.

19-22 січня 1655 року – відбулася  Дрижипольська битва, в якій брали участь й маньківчани.

1674 рік – після татаро-турецької агресії край на довгі десятиліття перетворився на руїни.

Друга половина ХІІІ – третя чверть ХІУ століть – поріччя  Угорського Тікича перебуває під загарбницьким контролем татарських князів-беїв у складі Звенигородської тьми.

40-ві роки ХІУ століття – похід угорського війська князя Андрія на Брацлавщину. Звідси, очевидно, бере свою історичну назву Угорський Тікич (нинішня назва ріки Гірський Тікич).

1416 рік – перший спустошливий похід на наші землі татарського хана Единея.

Після 1516 року – із зруйнуванням татарами замку в Звенигородці, територія Маньківщини перетворюється на спопелену територію (так звану Звенигородську пустелю).

1529 рік – перша згадка про власників земель  на узберегах Угорського Тікича – Дмитра Звенигородця та Митка Золотаря, які мали за обов’язок  «слідкувати тут за дислокацією татар».

Кінець 30-х років ХУІ століття – перша згадка про пасіки на Маньківщині.

1546 рік – привілей короля Жимонта ІІ Августа Д. Барановичу на його володіння на території Маньківщини.

1362 рік – битва на Синіх Водах. Початок періоду переходу Маньківщини до складу Великого князівства  Литовського.

1569 рік -  входження Брацлавського воєводства до складу Речі Посполитої.

1592 рік – передача Брацлавському та Вінницькому старості Ю. Струсові Федором  Барановичем на землі на узберегах Угорського Тікича. Заснування селища Буків.

1592-1630 роки – після виникнення Буків ці землі звалися Буцьким грунтом.

1595 -  перша згадка про село  Іванки.

Серпень 1601 року – пограбування 2-х тисячною корогвою князя Я.Острозьського пасік підданих Ю.Струся неподалік Буків «на Пинівських футорах».

1609 рік – за заповітом «Збруцький грунт» успадковує дочка Ю.Струся – Олена – Ельжбета, дружина Олександра Калиновського.

1622 рік –  згадка про Маньківку, Юрпіль, Соколівку, які були засновані стараннями Е.Каліновської та її сина Юрія.

1629 рік – заснування Митків – Кищинців.

30-40-ві роки ХУІІ століття – усі поселення на Буцькім грунті передаються на три-чотири роки в оренду або заставу.

1637-1638 роки – участь маньківчан у визвольних повстаннях Уманщини.

29 червня 1638 рік – контракт Мартина Калиновського з Гданським  купцем М.Деменцем на право виробництва поташу, зокрема – в Буках, Маньківці, Іванька та у лісі Кривець

1639 рік – Буцький грунт успадковує Мартин Калиновський.

1644 рік, січень місяць – напад татар на Маньківщину. Охматівська битва.

Кінець травня 1648 року – Маньківщина приєднується до Визвольної війни.

1654 рік – сотні Уманського полку, зокрема – Маньківська, Буцька та Іваньківська  відмовляються присягати московському цареві.

1655 рік – оборона Маньківщини від татар та поляків.

1686 рік – в  Маньківських лісах тримають пасіки козаки із Чигиринської діброви.

1713 рік – останні згадки про козаків на Маньківщині. Відновлення польського панування. Губернатором Маньківщини став Ян Біловодській.

1720 рік – Маньківщиина перебуває під владою Антонія Лабенцького.

1726 рік – перехід Маньківщини до рук магната, претендента на польську корону Станіслава Щенснія Потоцького (1751 - 1805).

1732 рік – Маньківщина під владою київського воєводи  Салєзія Потоцького (1740–1791).

1726 рік – синод українського священства і мирян у Житомирі, в якому брали участь представники й Маньківщини, ухвалив прилучення до унії на теренах краю.

XVIII століття – Слобідський, або ж Коліївщинський період заснування нових населених пунктів краю.

1768 рік –  найвище піднесення гайдамацького руху на Маньківщині.

1793 рік – після поділу шляхетської Речі Посполитої Маньківщина увійшла до  складу Російської імперії.

1838-1858 роки – військові поселення. Відбулося перепланування вулиць Маньківки.

1891 рік – через район прокладено залізницю. Споруджено станцію Поташ.

Початок XX століття – на Маньківщині проживає найбільша за всі віки кількість населенні - понад 70 тисяч осіб.

1910-1927 роки – «відрубний», або Столипінсько-Ленінський, третій період заснування нинішніх населених пунктів району.

20 лютого 1918 рік – у Маньківці проголошено Радянську владу.

7 вересня 1923 – утворено Маньківський район. 1929 рік – засяяли перші вогні Буцької гідроелектростанції.

1932-1933 роки – трагедія Голодомору.

В другій половині липня 1941 рік – 8 березня 1944 рік: фашистська окупація нашого краю.

1959 рік – Буцький район приєднаний до Маньківського.

1963 рік – Маньківщину приєднано до Жашківського району.

1965 рік:  Маньківщина знову стає районним центром, а Маньківка  одержує статус селища міського типу. Межує із Жашківським, Лисянським, Звенигородським, Тальнівським, Уманським та Христинівським районами Черкаської області.

24 серпня 1991 рік – проголошення незалежності України.

 Із книги Віктора Жадька «Маньківщина. Не забуваймо рідного порога». -К.,2006. –С.10-12.