Відпустки, їх види, тривалість, порядок надання

     Кожен працівник має право на відпустки із збереженням заробітної плати, незалежно від того чи працює він на підприємстві чи у фізично особи. Таке право йому надає Конституція України, Кодекс Законів про Працю, та Закон  України “Про відпустки”.

   Головний документ – це, звичайно, Конституція України, стаття 45 якої свідчить: “Кожен, хто працює, має право на відпочинок”. Ці слова мають на увазі  надання щотижневого відпочинку, надання щорічних оплачуваних відпусток, скорочення тривалості робочого дня для окремих професій та категорій працівників тощо.

   Кодексу Законів про працю  статті 74 – 84 в узагальнюючому вигляді  визначають види відпусток,  іх тривалість та умови надання. Більш конкретну інформацію щодо цього нам дає Закон  України “Про відпустки”.

   Стаття 2 якого визначає, що кожен громадянин, або іноземний громадянин, що перебуває у трудових відносинах із підприємствами, незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевоі приналежності, або працює за трудовим договором у фізичноі особи, має право на відпустки.

     Основним документом, що регулює трудові відносини працівника з работодавцем,  є трудовий договір, або його різновид – контракт,  цивільно-правові  договорин   не єпідставою  для надання відпусток.

   Види відпусток, їх тривалість та  порядок надання.

 Щорічна відпустка, яка в свою чергу поділяється на:

-         основна відпустка. Надається найманим працівникам, якщо вони працювали не менш ніж рік. Тривалість основної відпустки повинна бути не менш ніж 24 календарних дні.

-         додаткова відпустка, за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Кабінетом Міністрів Украіни затверджено Список (4), який визначає працівників, що підпадають під цю категорію. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором.

-         додаткова відпустка за особливий характер роботи. Тут також треба керуватися Списком (4). Тривалість такої відпустки визначається колективним або трудовим договором, в залежності від часу роботи конкретного працівника у важких умовах. Така відпустка може тривати до 35 днів для працівників, які виконують роботи пов’язану із додатковим нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, або у складних географічних та геологічних умовах; або до 7 днів для працівників із ненормованим робочим днем.

      Додаткові відпустки, у зв’язку з навчанням.

Такі відпустки надаються працівникам, що здобувають середню освіту, навчаються у професійно-технічних закладах, у вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та аспірантури. Тривалість таких відпусток залежить від причин для іїнадання та виду навчального закладу, у якому здобуває освіту працівник.

     Творча відпустка.

Може надаватися працівникам, що пишуть дисертаційні роботи, підручники тощо.

      Соціальні відпустки,  які в свою чергу бувають:

- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки становить до 70 календарних днів перед пологами та 56 днів – після пологів. Відпустка після пологів може бути подовжена до 70 днів, у зв’язку із ускладненнями пологів.

- відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку. За бажанням матері, після закінчення відпустки після пологів, ій може бути надана відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку.

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Така відпустка  надається  жінці, яка має дві або більше дитини до 15 років, або дитину-інваліда, одинокій матері або батьку. Тривалість такої відпустки складає 10 днів без урахування святкових та неробочих днів.

 Відпустки без збереження заробітної плати.

Основна та додаткові щорічні відпустки, відпустки у зв’язку із навчанням, творча відпустка та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей виплачуються за рахунок коштів підприємства або за рахунок коштівфізичноі особи. Допомога по вагітності та пологах, та догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться за рахунок коштів державного соціального страхування.

Відповідальність за ненадання відпусток.

Порушення вимог законодавства про працю та охорону праці тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510 до 1700 гривень (ст.41 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Головний державний інспектор

з питань праці                                                                              Р.О. Проценко