Утворення автокефальної Православної церкви в Україні відбулося за сприянням президента

Без участі Петра Порошенка автокефальна православна церква утворена не була б. Всі президенти за винятком Януковича намагалися зрушити цей процес і лише йому вдалося довести утворення церкви до завершального етапу.

• При цьому Президент не втручається у справи церкви, він виконує свій обов’язок гаранта Конституційних прав громадян

Стаття 35 Конституції: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.»

Право громадян України ходити до української православної церкви, яка була б визнана в світі, як канонічна, за 27 років незалежності реалізоване ще не було. Президент був зобов’язаний зробити все для того, щоб громадяни змогли реалізувати своє конституційне право.

• Водночас Президент і держава не буде втручатися у справи церкви, диктувати до якої церкви ходити, якою мовою і як вести службу, кого обирати священниками.

Петро Порошенко високо оцінює утворення автокефальної Православної церкви в Україні (ПЦУ) як крок до духовної незалежності України і остаточного руйнування Російської імперії. Він характеризує утворення церкви як остаточну деколонізацію та деокупацію України.

• Президент признався, що переговори з Вселенським патріархатом тривали кілька років і лише в 2018-ому вийшли у публічну площину. Церква в силу специфіки такі переговори вести не могла.
• На прес-конференції 16 грудня Президент розповів про принаймні 5 кризових ситуацій, з яких було знайдено вихід на Соборі у тому числі за його участі.

Президент пообіцяв, що захистить права тих, хто захоче долучитись до єдиної Православної церкви в Україні, але водночас гарантує право тих, хто захоче залишитись у церкві, що збереже єдність з РПЦ.

• Президент підтвердив зустріч з Вадимом Новінським 14 жовтня, на якій він особисто попередив депутата про неприпустимість організації провокацій з тітушками і найнятими протестами. Водночас він пообіцяв, що свобода слова віруючих УПЦ МП не буде обмежена.

Росія грубо втручається у справи церкви і намагалася зруйнувати процес утворення української православної церкви, але марно.

• Володимир Путін зібрав РНБО Росії для обговорення проблем РПЦ в Україні – такою була перша реакція на звернення Президента України та Верховної Ради до Константинополя для отримання Томосу. Це підкреслює наскільки Москва втручалася у церковні справи, вважаючи РПЦ одним із інститутів влади.

СБУ викрила змову з метою організації заворушень на території Києво-Печерської Лаври, організатором яких мав стати намісник Павло. Мета провокації – затьмарити проведення Собору сутичками на релігійному грунті, щоби переконати Фанар, що Україна не готова до утворення єдиної церкви.

• Президент і його вертикаль на місцях надаватиме максимального сприяння спецслужбам для викриття провокацій на релігійному грунті. Збереження міжконфесійного миру в Україні – питання національної безпеки.

Не важливо як буде називатися предстоятель української православної церкви – патріарх чи митрополит – важливо, що він буде визнаним у світі і не буде залежати від Москви.

• В ряді православних церков головний священник не патріарх, а лише архієпископ – наприклад в Елладській православній церкві та в Кіпрській православній церкві. Деякі церкви сотні років були керовані митрополитами і лише зовсім недавно почали обирати свого патріарха – Румунська православна церква з 1925 року. Предстоятель Македонської православної церкви Стефан має титул архієпископа македонського і митрополита Скопського. Але жодна з цих церков не були і не є залежними від Константинополя, як була залежна УПЦ МП від Москви.

Сан предстоятеля ПЦУ Епіфанія – митрополит київський, однак це не робить його залежним від Константинополя, на відміну від митрополита Онуфрія, який повністю залежний від Москви.